Правова природа дозволу та згоди на вчинення правочину з майном дитини

Abstract

Стаття присвячена дослідженню правової природи дозволу органу опіки та піклування та згоди батьків (усиновлювачів), опікунів і піклувальників на вчинення правочинів щодо майна дитини. Проаналізовано цивільно-правові механізми захисту майнових прав дітей та наукові підходи до визначення юридичної природи відповідних правових інструментів. Досліджено співвідношення правочиноздатності дитини та повноважень її законних представників, а також значення дозволу органу опіки та піклування для забезпечення законності правочинів. Обґрунтовано, що дозвіл органу опіки та піклування не є умовою дійсності правочину та не породжує самостійних цивільно-правових наслідків, а має правозабезпечувальний характер і спрямований на захист майнових прав дитини. Зроблено висновок, що критерієм оцінки дійсності правочину має бути не формальна наявність дозволу чи згоди, а реальне дотримання та забезпечення майнових прав та інтересів дитини. Запропоновано уточнення правової природи дозволу органу опіки та піклування як документа (ненормативного акта), що надає право на вчинення правочину з майном дитини, а також визначено правову природу згоди законних представників як правомірної правової дії допоміжного характеру.

The article is devoted to the study of the legal nature of the permission issued by a guardianship and custodianship authority and the consent of parents (adoptive parents), guardians, and custodians to legal transactions involving a child's property. It analyzes the civil law mechanisms for the protection of children's property rights and scholarly approaches to determining the legal nature of these legal instruments. The study examines the relationship between a child's legal transaction capacity and the powers of the child's legal representatives, as well as the role of the permission issued by a guardianship and custodianship authority in ensuring the lawfulness of legal transactions. The article substantiates that the permission issued by a guardianship and custodianship authority is neither a condition for the validity of a legal transaction nor an act giving rise to independent civil law consequences. Rather, it has a rights-protective function and is intended to safeguard the child's property rights. It is concluded that the criterion for assessing the validity of a legal transaction should not be the formal existence of permission or consent, but the actual observance and protection of the child's property rights and legitimate interests. The study proposes a clarification of the legal nature of the permission issued by a guardianship and custodianship authority as a document (a non-normative legal act) granting the right to enter into a legal transaction involving a child's property. It also defines the legal nature of the consent of legal representatives as a lawful legal act of an auxiliary nature.